Поминальні пісні

Ой, мамо рідна, тяжко без тебе,
Печаль велика і тягота.
Пташки співають, росте травиця,
А тебе, мамо, з нами нема.

Прийдем до хати – тебе немає,
Глянем в подвір’я – тебе нема.
Ой мамо,мамо ,хто ж то засяде
На вашім  місці біля стола.

Ой плачуть діти, плачуть онуки,
Також всі рідні сумно сидять.
Ой мамо рідна, як же то тяжко
Тебе у вічність випроводжать.

Ти господиня нашої хати,
Мудрий порадник, добра душа.
Як же рідненька тебе забути
І з тим змиритись, що тебе вже нема.

Рано встаєм ми тебе шукаєм,
Ввечір чекаєм, що ти прийдеш.
Зорі зникають – тебе ще не видно,
Коли ж ти, мамо, з нами будеш?

Ой яка темна твоя могила,
І яка тяжка сира земля.
Будем молитись, Бога просити,
Щоби легкою вона була.

Ой, мамо рідна, тяжко без тебе,
Печаль велика і тягота.
Пташки співають, росте травиця,
А тебе, мамо, з нами нема.

Прийдем до хати – тебе немає,
Глянем в подвір’я – тебе нема.
Ой мамо, хто ж то засяде
На великім місці біля стола.

Ой плачуть діти, плачуть онуки,
Також всі рідні сумно сидять.
Ой мамо рідна, як же то тяжко
Тебе у вічність випроводжать.

Ти господиня нашої хати,
Мудрий порадник, добра душа.
Як же рідненька тебе забути
І з тим змиритись, що тебе вже нема.

Рано встаєм ми тебе шукаєм,
Ввечір чекаєм, що ти прийдеш.
Зорі зникають – тебе ще не видно,
Коли ж ти, мамо, з нами будеш?

Ой яка темна твоя могила,
І яка тяжка сира земля.
Будем молитись, Бога просити,
Щоби легкою вона була.

Журавлі, як відлітають,
Їх курликання сумне.
Навесні прилинуть знову,
Та не буде вже тебе.

Жовте листя опадає,
І на зиму сад засне.
Навесні розквітне знову,
Та не буде вже тебе.

Ой як скоро все минає,
Хто посіяв — той пожне.
Будуть дні благословенні,
Та не буде вже тебе.

Як настане святий вечір,
Вся родина ся зійде,
Посідають до вечері,
Та не буде вже тебе.

 	
Настала прощальна година,
Молитву співають мені...
Прощай моя, мила родино,       |
І, діти мої дорогі...          | (2)

Стоїть та сумна домовина,
Круг неї родина стоїть,
І прошу вас, мила родино:      |
Не плачте ви всі, не тужіть... | (2)

Нічого з собою не взяла
Хоч тяжко робилаввесь вік.
Лиш тільки сорочку біленьку,   |
Що вбрали мене на той світ...  | (2)

У мене хатина темненька,
Віконця нема, ні дверей...
Я більше до вас вже не прийду, |
Не прийду на Вечір Святий...   | (2)

Коли ви Святую Вечерю
Вкладете рядочком на стіл,
Згадайте про мене в молитві,   |
Колись ще мене спом'яніть.

Остання путь, остання путь,
Останняя дорога...
Остання путь, остання путь    |
Від рідного порога...         | (2)

А тая путь така трудна,
Нікого не минає,
Який народ туди іде,          |
То звідти не вертає..         | (2)

Ізвідти не вертається
Ні бідний, ні багатий,
Коли прийшла кому пора,       |
То треба помирати...          | (2)

Тіло в могилу покладуть,
Душа піде на небо.
З собой багатства не візьмеш, |
Бо там його й не треба!..     | (2)

А ви, рідня моя й друзя,
За мене потрудіться,
І за впокой моєй душі         |
Ви Богу помоліться!