Мамине свято

Перші голоси:

Мені сорочку мама вишивала
Неначе долю хрестиком вела
Щоб я лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була

Всі разом:

Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді

Приспів (2):
А сорочка мамина біла-біла
А сорочка мамина серцю мила
А сорочка мамина зігріває
Я її до серденька пригортаю

Перші голоси:

Літа неначе птахи пролітали
Матусі коси дивом зацвіли
І я сорочку білу вишиваю
Як вишивала матінка мені

Всі:

Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді

П-в (2 рази)

Порізала пальчик, та й болить,
Зелений листочок не гоїть,
Зелений листочок не гоїть, не гоїть,   |
Милий поцілує – загоїть.               | (2)


Ой що то за хлопець, як зветься?
Він до мене гарно сміється.
Я б його любила душею, душею,          |
Якби він назвав мя своєю.              | (2)

(ці куплети не розділяються при виконанні ідуть один за одним без програшу)

(пам-пам)

Ой, що то за хлопець, як ружа?
Я би його узяла за мужа.
Я б йому робити не дала, не дала,      |
Тільки би для  красоньки тримала.   
         | (2)
Ой що то за хлопець,хто знає.
Що він так до мене махає
Я би  йому серце віддала,віддала
 За нім цілу правду сказала  

(Повторяємо   перший  стовпчик)

(Пам-пам...)

Біля озера у літню ніч
Ми були з тобою віч-на-віч,
Цілувались під зорями ми,
Били лебеді поруч крильми,

І несла понад світом луна,
І у мене кохана одна.
Хлюпотіла тихенько вода,
Що для нас і біда - не біда.

Приспів:
Цей сон, цей сон
Мені щоночі сниться.
Крізь сон, крізь сон
Вона мені сміється.
Цей сон, цей сон
Мене не покидає.
Любов, мов сон,
Вона мене кохає.

Біля озера  ми знов ідем,
Та у серці моїм тихий щем
Зірка в небі нічна дoгора,
Розставання приходить пора.

А благання моє: "Зупинись!"
Лебедята підняли у вись.
І бере нас розлука в полон,
А вночі ти приходиш, мій сон

П-в

Ой, чого калина віти похилила –
Чи багато цвіту, чи тяжка роса?..
Ой, чого так рано мама посивіла?     |
А була у неї золота коса.            | (2)

Мамині дороги, мамині тривоги
Простелила доля у незнану даль.
За ворота вийде, стане край дороги,  |
В коси заплітає сивини печаль.       | (2)

Стеляться тумани долами-лугами,
Стеляться тумани на глибокі сни...
Гей, дорого дальня, поверни до мами, |
Буде в її косах менше сивини

(Повільно)

Ой чого калина віти похила)